This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Do you want to support owner of this site? Click here and donate to his account some amount, he will be able to use it to pay for any of our services, including removing this ad.

Пантеон примирення

«Війна буде повторюватися до тих пір, поки питання про неї буде вирішуватися не тими, хто помирає на полі бою.»

Анрі Барбюс

 Ми ще й досі йдемо до України. До держави, вимріяної поетами, співцями, вистраджаної через мільйони жертовних смертей. Ми не зупинилися, але перебуваємо десь на півдорозі до справжньої Незалежності народу, котрому пощастило вкоренитися на благодатній, родючій, мальовничій землі. І саме ця обставина, яка мала б принести щастя усім, хто тут народився чи пустив коріння, віками призводила до воєн, які несли в собі загибель найсильніших, найхоробріших, найвідданіших синів. Ці війни тривають і нині - не лише на реальному, східному фронті, а й на фронті інформаційному, ідеологічному.

 Співвітчизники в Україні нерідко, свідомо чи ні, упродовж століть потрапляли по різні боки барикад. Більшість із них була готова до останньої краплиникрові захищати свою державу і свій край. За українську землю билися люди з протилежними поглядами, настроями, ідеями, різних національностей, однак у підсумку - вони захищали свої родини, свою культуру, свою честь. Вшанувати цих полеглих заради майбутнього миру і злагоди в суспільстві - наш обов'язок.

 Це потрібно ще й тому, що за останнє століття українську історію постійно коригували апологети чужих держав. Відтак комплекс гуманітарної політики в Україні підлягає коригуванню в галузі дослідження і вивчення власної історії. Образи минулого - матриця майбутньго будь-якої держави. Але в Ураїні (чи то в колишній УРСР) їх духовно й матеріально заорювали під глибокими пластами забуття.

 Україні насправді не 27 років. Вона постала не вчора, інакше віками не мала б відважних воїнів, котрі перемагали і терпіли поразки, а все ж знали, за яку країну вони готові покласти свої голови.

 Нині в Україні вимальовується власна теорія циклічного історичного руху з тверезим поглядом на шляхи і методи символічної репрезентації минувшини у контексті викликів сучасності.

«Мир - це щоденний, щотижневий, щомісячний процес, який поступово змінює думки, повільно розмиває старі бар'єри, спокійно будує нові структури.»

Джон Ф. Кеннеді

 Існують іспанські, португальські, британські приклади національного примирення. Ми, маючи історію, повинні їх проаналізувати й відшукати свій, особливий рецепт.

 09 квітня 2015 року Верховна Рада України ухвалила закон "Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті". Йдеться про пошук, облік, впорядкування та збереження місць поховань на території України та за кордоном, створення меморіальних комплексів та поховань, спорудження та відновлення пам'ятників, пам'ятних знаків, увічнення імен або псевдонімів борців за незалежність та їхніх формувань. Однак боротьба за українську волю не обиежується минулим століттям, а сягає сивої давнини. Є території, які красномовно свідчать про таку боротьбу і такі події. Стародавнє Дубно, місто південної Волині (сучасна Рівненська область) та його околиці - одна з таких територій.

 Фортеця XV століття у Дубні пам'ятає штурми татарського війська і козацьких батальйонів, порядкування німецької управи й радянські казарми. Нині на базі давніх будівель успішно працює й розвивається Державний історико-архітектурний заповідник міста Дубно. Він може стати науково-дослідницькою базою для створення Пантеону примирення у Дубні.

 За сорок кілометрів від Дубна - поле Берестецької битви (село Пляшева Радивилівського району Рівненської області), де в 1651 році відбулася одна з найтрагічніших битв Визвольної війни і де лише з боку українського війська загинули більше трьох тисяч учасників битви (з польського боку називають цифри - до 8 тисяч загиблих польських воїнів). Осколки Берестечка розкидані по Рівненщині - на окремих територіях (Козацький редут під Дубном, пам’ятник Хмельницькому біля Гільчі) місця боїв позначені й вшанована пам’ять героїв, які стримували натиск королівського війська, інші (сліди битви під Мізочем) ще потрібно належно позначити і вшанувати. У цьому контексті варто згадати(і вшанувати) постать козацького полководця Івана Богуна, котрий в страшний для війська період (гетьман у татарському полоні) перебрав на себе командування військом і вивів його переважну більшість із польського оточення.

 Війна — це коли за інтереси інших гинуть зовсім безвинні люди. Вінстон Черчилль Страшною не лише для Дубна, а й для всього колишнього Радянського союзу, виявилась битва новітньої історії, деталі якої радянські історіографи воліли замовчувати. 23 - 30 червня 1941 року у трикутнику Луцьк-Броди-Дубно (поля поблизу Тараканівського форту) відбулася найбільша в світовій історії танкова битва між 1-ю танковою групою групи армій «Південь» Вермахту і радянськими механізованими корпусами Південно-Західного фронту, внаслідок якої поле під Дубном перетворилося на танковий цвинтар., Згідно з таємним наказом наркома оборони СРСР радянським танкістам було заборонено покидати підбиті танки. Як наслідок - хто з військових не згорів у танку - був розстріляний своїми ж чекістами (майже тисяча екіпажів). Місцеві жителі стягнули загиблих бійців у глибокі воронки. Але до цього часу ніхто не знає їхніх імен, пошувкова робота ніколи не велася. Окремі очевидці тих подій ще живі.

 Тараканівський форт - унікальна оборонна споруда 19 століття - пам’ятає битви Першої світової війни, перебування там російських, австрійських, польських військ. Влітку 1916 року під час Брусиловського прориву російські частини вибили з цих укріплень частини 4-ої австрійської армії. В цих боях загинуло 200 австрійських солдатів, які поховані біля форту. 1920 року, під час Польсько-радянської війни, війська Будьонного не змогли сходу вибити поляків з форту, в боях брала участь військова авіація та бронепоїзд "Хоробрий". Німецькі війська розташовувались на території форту, облаштувавши тут склади боєприпасів. У 1944 році на території форту відбувся стрілецький бій.

 16 вересня 2010 р. українці і поляки спільно встановили на братській могилі польських стрільців, що обороняли форт від Червоної армії у 1920 р., пам'ятного хреста. Необхідні пошукові та відновлювальні роботи здійснили представники Українського Вільного козацтва імені Северина Наливайка з Рівного. Окрім того, навколо Дубна розкидані могили відомих і безіменних воїнів УПА, котрі загинули у боротьбі за незалежність України. Страшну історію знищення повстанського загону носить у собі урочище Тартак, де проти легко озброєних упівців червоні війська виступили танками, а в церкві села Плоска під Дубном зберігаються два прапори, вишитих невідомими майстринями під час нацистської окупації і збережені у вівтарі церкви.

 І ще одна жахлива пам’ятна сторінка змушує заговорити про необхідність проведення належних розкопок, ексгумації і перепоховання - на цей раз жертв радянського режиму. Колишня Дубенська в’язниця(нині територія віськової частини), стіни якої рясно политі кров’ю близько півсотні в’язнів, розстріляних за наказом керівника НКВС СРСР Меркулова 25-26 червня 1941 року; а також подвір’я нинішнього Свято-Миколаївського православного монастиря, де також відбувалися страшні безчинства проти безневинних людей, яких радянська влада вважала своїми ворогами - об’єкти, які мали б стати предметом як дослідження, так і належного вшанування загиблих.

 …По всьому Дубенському району розкидані сліди великих і малих битв і боїв. Давні кам’яні хрести, пам’ятні знаки, старі й сучасні каплички в знакових місцинах необхідно об’єднати пізнавальним маршрутом, провести археологічні дослідження, у найбільш знакових місцях встановити вказівники і створити пам’ятники (оптимально - Меморіал «Пантеон Примирення» на місці найбільшої в світовій історії танкової битви. Основні об’єкти Пантеону примирення: Дубенський форт, Танкове поле, Поле Берестецької битви - Козацький Редут - поле Мізоцької битви - Дубенська фортеця.

«Я ніколи не приєднаюся до руху проти війни. Покличте мене, коли з'явиться рух за мир», - цей вислів, який належить Матері Терезі, чи не найбільш точно характеризує нашу мету - увічненням пам’яті всіх загиблих примирити українське суспільство і досягти громадянської злагоди.

 Популяризація Пантеону Примирення включає в себе навчально-туристичний маршрут, створення сайту, видавництво книг і путівників, створення телефільмів і радіопрограм на дану тему. Цією справою за підтримки влади і громадськості займатимуться краєзнавці і працівники Державного історико-культурного заповідника міста Дубно.